Кабінет Міністрів України Національний університет біоресурсів і природокористування Самостійна робота На тему: Хімічний захист ріпаку План Вступ……………………………………………………………………..3 1.Народно-господарське значення, біологічні особливості культури.3 2. Біологічні особливості розвитку шкідників, бур´янів та хвороб….7 3. Підбір пестицидів їх фізико-хімічна і токсикологічна характеристика(табл.№1)…………………………………………...…11 4. Способи застосування і норми витрати пестицидів.(табл№2)…...15 5. Розрахунок потреби пестицидів.(табл№3)………………………...24 6. Складання схеми технологічних процесів хімічного захисту культури.(табл.№4)…………………………………………………….27 7. Заходи безпеки при роботі з пестицидами………………………...29 Висновки………………………………………………………………..31 Список використаної літератури………………………...……………33 Вступ Ярий ріпак має таку ж цінність, як і озимий. В його насінні міститься від 40 до 45 % олія, білок - 26-31%, клітковина - 5.8, азот - 4.8, зола - 4.6%, до 17-18% вуглеводів. Олія має широкий спектр застосування у народному господарстві, високо цінується як у задоволенні харчових потреб населення, так і в різних галузях технічного спрямування. З кожним роком зростає використання ріпакової олії на харчові потреби. Вона споживається у натуральному вигляді до салатів і в кулінарії, є найкращою вихідною сировиною для виробництва бутербродного масла, маргаринів, майонезів, приправ, кондитерських та інших жирів. Олія з ріпаку висококалорійна, має велику енергетичну віддачу. При згорянні грама ріпакової олії виділяється 9.5 тис. калорій, у той час, як при згорянні цієї кількості білка -5.5 тис, вуглеводів - 4 тис, сала - 9.5 тис, вершкового масла -7.8 тис. калорій. Олія з ріпаку надзвичайно корисна для здоров'я. Значна кількість гліцеридів, що входять до її складу, має чудодійну здатність знижувати і регулювати вміст холестерину в крові людини і цим запобігати серцево-судинним захворюванням, зменшує загрозу тромбоутворення. Порівняно з оліями інших культур та жирами тваринного походження ріпакова олія якісно переважає їх не тільки тим, що в своєму складі має найменше насичених жирних кислот, а й тим, що містить найбільше лінолевої й ліноленової кислот, які відіграють важливу роль у життєдіяльності людського організму. Лінолева кислота є основним компонентом клітинних мембран, ліноленова відіграє важливу роль у кисневому обміні нервових клітин. У жирах тваринного походження ця кислота відсутня, або ж міститься в мізерній кількості. Ріпак - надзвичайно цінна кормова культура. При його переробці з кожних 100 кг насіння одержують до 40 кг олії та 55 кг макухи. Гектар ріпака (при врожайності ЗО ц/га) забезпечує вихід 1.0-1.3 т олії і 1.6-1.8 т шроту, який містить близько 40% добре збалансованого за амінокислотним складом білку. У 100 кг ріпакового шроту міститься в середньому 90 кормових одиниць, коефіцієнт перетравності органічних речовин сягає 71%, в той час як соняшникового -56%. Ріпаковий шрот переважає соняшниковий і за вмістом незамінних амінокислот: лізину - на 33%, цистину - в 2.1 рази. Тонна ріпакового шроту або макухи дозволяє збалансувати за білком 8-10 т зернофуражу, підвищуючи при цьому вміст перетравного протеїну в одній кормовій одиниці з 80 до 110 грамів. Використання ріпакової олії в харчуванні людини та ріпакового шроту (макухи) в годівлі сільськогосподарських тварин раніше ускладнювалось наявністю в насінні ріпака шкідливих речовин ерукової кислоти і глюкозинолатів, характерних для більшості диких форм рослин з родини хрестоцвітих. Олія з насіння старих сортів мала високий вміст (до 50 %) ерукової кислоти. Така олія негативно впливала на живий організм. Тепер харчову олію виробляють лише з ріпаку, який містить не більше 2% ерукової кислоти від загальної кількості жирних кислот. В насінні ріпаку містяться також сірчані органічні сполуки тіог-люкозиди або глюкозинолати. В процесі їх ферментативного гідролізу в організмі тварин утворюються шкідливі речовини ізотіоціанати, оксазолідонтіоніни,...